У предвічних хащах, де не тліє цвіт болота.
Де лягла Батия чорно-золота кіннота.
Часом в білій свиті зачарований гуляє
Лісовик-Чугайстер і стиха промовляє
Приспів
Якщо можеш завітай до мене ти.
Якщо хочеш спий моєї води.
Якщо віриш розкажи мені
Про що ти мрієш коли живеш на самоті.
Проргаш (як вступ).
Браве павутиння від сосни і до берези,
Вартові чекання - долі зламані терези.
Полум'яна рута життєдайно розквітає,
Та ніхто не бачить, ніхто того не знає.
Приспів.
Стогне хижим плачем трясовина на Поліссі,
Попелом укрите листя у древлянськім лісі.
Без надії квола похилилася тополя,
Дме тривожний вітер з отруєного поля.
Приспів.
Все, що наснилось, більше не вернется.
Казкові мрії в небутті.
Занадто рано зупинолось серце.
Ми вмерли надто молоді.
І голос з неба чорний крук принесе,
Стече по Прип'яті вінок.
Чекайте вістки під похмурим сонцем
У сяйві жалібних зірок.
