Падав без жалі сноград, била блискавиця.
Гріла під серцем вовчат молода вовчиця.
Знає про вірну любов лісове озерце.
Плаче нічної пори одиноке серце.
Приспів
Зорі прозорі вгорі" Вам спиться чи не спиться?"
Вила на місяць новий молода вовчиця.
Вірила там, угорі, хтось її почує.
Як її пахне любов, знову не відчує.
Зграю тримала в зубах степова цариця.
Вічно нагонила страх удова-вовчиця.
В небі з*явилося знов місяця люстерце.
Баче свою там любов одиноке серце.
