Сьогодні небо таке раптове,
Трохи готичне і ледь барокове.
На білі плечі чиєїсь втоми
Складає у стопи небесні тони.
Небо шукає, небо знаходить.
Спустилося з даху і знову ходить,
Ходить грозою, лягає в квіти,
Трохи полЕжить і мусить іти
Пр.
Та я не піду, трохи постою
Поки гроза не мине, буду з тобою.
Небо так і не прийняло теорій буття, як і я,
Бо ціль життя, бо ціль життя віднайти життя.
ІІ
Небо солоне, таке спонтанне,
Дивиться в когось і в когось тане.
Дихає громом, знаходить цілі
Напитись моря і стати сіллю.
Небо міліє, останнє губить.
Шукає вічність -знаходить.. губи.
Впивається знову і знову кресне
Її земним в своє небесне.
